колобродити
КОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш; наказ. сп. колобро́дь; недок., розм.
1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися.
Вирушаючи сюди, він не сподівався, що буде легко. Він колобродив по саду, під смереками (Б. Харчук);
* Образно. Над морем у небі колобродили хмари (С. Чорнобривець);
// перен. Безладно, хаотично змінюючи одне одного, виникати у свідомості (про думки, спогади і т. ін.).
Хоч я вже й намацував ідеї з прочитаних книжок, та все те ще колобродило в страшній плутанині й хаосі, і жодна з ідей ще не встигла осісти в моїй нерозважливій голові (Б. Антоненко-Давидович).
2. Шуміти, метушитися, кричати.
З тісної бічної вулички загін нарешті вирвався на площу, заповнену народом. Тут усе кипіло, шуміло, колобродило (С. Тельнюк);
// безос. пред.
В дворі між тим колобродило і сатаніло, жінки кричали всі разом і сучили на Сергія кулаками, а він спокійно собі походжав по хаті, як той чорногуз, не звертаючи уваги на ревіння юрби, робив своє діло (Григорій Тютюнник);
// Учиняти бешкети; бешкетувати.
[Трохим:] Ідіть звідси! Я не дозволю вам тут колотнечу заводить!.. Ідіть додому, там і колобродьте!.. (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- колобродити — колобро́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- колобродити — Пустувати, с. бешкетувати, шурубурити, р. броїти, ок. колоброїти. Словник синонімів Караванського
- колобродити — див. іти; пустувати; тинятися; ходити Словник синонімів Вусика
- колобродити — -джу, -диш, недок., розм. 1》 Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. 2》 Учиняти бешкети; бешкетувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- колобродити — Джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати. Лиш колобродить у душі недуга і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88); А ти все бродиш, колобродиш, бо ані вмерти, ані жить (П-1:192). Словник поетичної мови Василя Стуса
- колобродити — Колобро́дити, -бро́джу, -бро́диш; не колобро́дь, не -бро́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- колобродити — КОЛОБРО́ДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. Весілля розтяглося на п’ять діб; колобродили з ранку до півночі, юрбою ходили вулицями з дому в дім (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Словник української мови в 11 томах
- колобродити — Колобро́дити, -джу, -диш гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. н. п. Словник української мови Грінченка