1. Словник української мови у 20 томах

компаньйон

КОМПАНЬЙО́Н, а, ч.

1. Товариш, співучасник чого-небудь.

Мій компаньйон погано знав німецьку мову і добре упрів, поки ми покінчили наші справи (М. Коцюбинський);

Кінчилося це [керування] тим, що через три роки батько збанкрутував, тоді як компаньйон та мірошник у млині тихенько розжилися (Б. Антоненко-Давидович);

Перейняв його [лоша] і натурив прямо на компаньйона, який тільки того ждав (В. Барка);

Він не був відлюдьком, ходив на танці, був веселим компаньйоном на товариських вечірках (А. Хижняк).

2. Член торговельної або промислової компанії.

Я ризикую своєю науковою репутацією. Щоб підняти її, візьміть мене в компаньйони виробки “Альбо” (М. Йогансен);

Міністр фінансів відкрив Браницькому секрети біржової гри на пониженні та підвищенні вартості акцій, .. і компаньйони за короткий час заробили по мільйону карбованців (Ф. Бурлака);

Англійські компаньйони нової промислово-фінансової групи вирішили розмістити цінні папери на фондовій біржі (із журн.).

3. заст. Той, кого найняли в багатий дім розважати панів або виконувати їх доручення.

Василя часто запрошували компаньйоном, коли збиралося багато гостей у панському маєтку, аби уміло вів бесіду (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компаньйон — компаньйо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. компаньйон — Партнер, товариш, напарник, співучасник, г. кумпан. Словник синонімів Караванського
  3. компаньйон — -а, ч. 1》 Товариш, співучасник чого-небудь. 2》 Член торговельної або промислової компанії. 3》 заст. Той, кого найняли в багатий дім розважати панів або виконувати їхні доручення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. компаньйон — Спільник, (вона) спільниця, спільничанин, (вона) спілчанка, сябер, (вона) сяберка, подорожник, (вона) подорожниця Словник чужослів Павло Штепа
  5. компаньйон — компаньйо́н (франц. compagnon) учасник будь-якої компанії, співучасник у якійсь справі. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. компаньйон — КОМПАНЬЙО́Н (співучасник чогось), КУМПА́Н діал.; ПАРТНЕ́Р (співучасник у грі, танцях тощо, товариш у якійсь справі, якомусь занятті); ПОЛОВИ́НЩИК заст. (той, хто має половину в якійсь справі, володіє якимсь майном з кимсь удвох). Словник синонімів української мови
  7. компаньйон — Компаньйо́н, -на; -йо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. компаньйон — КОМПАНЬЙО́Н, а, ч. 1. Товариш, співучасник чого-небудь. Мій компаньйон погано знав німецьку мову і добре упрів, поки ми покінчили наші справи (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. компаньйон — рос. компаньон 1. Співвласник підприємства або установи, фірми у реалізації певної програми, справи. 2. Співучасник будь-якої компанії, якоїсь справи. Eкономічна енциклопедія