1. Словник української мови у 20 томах

компонування

КОМПОНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. компонува́ти 1, 2.

Людина неспроможна продумати всі можливі варіанти компонування деталей (із журн.);

Арістотель .. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (І. Франко);

В прийомах компонування роману .. я використовував якнайширше всі жанри публіцистики (Ю. Смолич).

2. Те саме, що компози́ція 1.

Сам Віктор до світанку не міг заснути. Його надило компонування слів і образів (Олекса Ізарський);

Житловий масив “Виноградар” у Києві є оригінальним за компонуванням і декоративно-кольоровим вирішенням (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компонування — компонува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. компонування — -я, с. 1》 Дія за знач. компонувати 1), 2). 2》 Те саме, що композиція 1). 3》 У системах обробки інформації – процес побудови завантажувального модуля з об'єктних модулів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. компонування — Компонува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. компонування — КОМПОНУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. компонува́ти 1, 2. Арістотель.. зі звісних йому грецьких літературних творів висновував правила, які буцімто кермували поетами при компонуванню тих творів (Фр., XVI, 1955, 255); В прийомах компонування роману.. Словник української мови в 11 томах
  5. компонування — Компонува́ння, -ня с. Сочиненіе. У євреїв... писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI. Словник української мови Грінченка