компрометуватися

КОМПРОМЕТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.

1. Компрометувати себе.

– Чи я хочу, щоб ти компрометувався? Ти, урядовець.., внук владики, їдеш у товаристві своєї матері. Яка тут грозить компрометація? (О. Кобилянська);

Франція бистро [швидко] охолола до своїх воєнних планів і не захотіла компрометуватися, а шведських полковників просто було арештовано (Г. Хоткевич);

Михайло ухилявся од зустрічі через те, що це йому невигідно, що може цим скомпрометувати себе, що він чогось злякався. Бо й компрометуватися нічим, і лякатися нічого (Ю. Мушкетик).

2. тільки недок. Пас. до компрометува́ти.

Поділяючи погляди своїх недавніх соратників – мазепинців, І. Скоропадський, перебуваючи під пильним оком царських наглядачів, мусив підписувати універсали, документи, в яких їхні дії компрометувалися чи піддавалися сумніву (з наук. літ.);

Непрофесійними або заангажованими діями деяких журналістів компрометується не тільки видання, в якому вони працюють, а й сама ідея незалежної журналістики (з наук.-попул. літ.);

Громадські організації дуже активно компрометувалися владою (із журн.).