1. Словник української мови у 20 томах

компрометуючий

КОМПРОМЕТУ́ЮЧИЙ, а, е, розм.

Який компрометує кого-, що-небудь.

Олеся скоса поглядала на Шмида й надула губи: їй страх як не подобався той старець та проста кума; цей простий звичай здававсь для неї комедією дуже компрометуючою навіть її, не тільки господаря (І. Нечуй-Левицький);

Він розіслав свої листи у всі ті місця в Харкові, де перебував Улас, вимагаючи компрометуючих матеріалів на хлопця (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компрометуючий — компромету́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. компрометуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до компрометувати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. компрометуючий — КОМПРОМЕТУ́ЮЧИЙ, рідко КОМПРОМІТУ́ЮЧИЙ, а, я. Дієпр. акт. теп. ч. до компрометува́ти, компромітува́ти. Цей простий звичай здававсь для неї комедією, дуже компрометуючою навіть її (Н.-Лев., III, 1956, 110); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах