1. Словник української мови у 20 томах

комунар

КОМУНА́Р, а, ч., іст.

1. Учасник Паризької комуни.

Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (В. Еллан-Блакитний);

Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (А. Малишко);

Нічого, що всі малі. Між комунарами були й такі... А Жанна д'Арк хіба набагато старша? (М. Олійник).

2. Член комуни (у 1, 2 знач.).

Комунари збились докупи й пильно вдивлялись уперед (Б. Антоненко-Давидович);

Комунари одягали звірячі машкари, вивертали вовною догори кожухи, прироблювали до голови чортячі роги (О. Бердник);

З жорстокими боями відступав степом до Дніпра загін Леоніда Бронникова, уже в ході боїв сформований з олешківських комунарів, матросів берегових застав та сільських ревкомівців (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунар — комуна́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комунар — -а, ч. 1》 Учасник Паризької комуни. 2》 Член комуни (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комунар — комуна́р (франц. communard) 1. Учасник Паризької комуни 1871 р. 2. Член якоїсь комуни. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. комунар — Комуна́р, -на́ра; -на́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. комунар — КОМУНА́Р, а, ч. 1. Учасник Паризької комуни. Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (Мал., За.. морем, 1950, 63). 2. поет. Борець за комуністичний лад; комуніст. Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (Еллан, І, 1958, 78). Словник української мови в 11 томах