1. Словник української мови в 11 томах

комунар

КОМУНА́Р, а, ч.

1. Учасник Паризької комуни.

Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (Мал., За.. морем, 1950, 63).

2. поет. Борець за комуністичний лад; комуніст.

Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (Еллан, І, 1958, 78).

3. Член комуни (у 1, 2 знач.).

Наші комунари прийняли статут сільськогосподарської артілі (Колг. Укр., 8, 1957, 3);

Довелося комунарам замість мирної праці на комунівській землі взяти в руки зброю (Хлібороб Укр., 10, 1969, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунар — комуна́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комунар — -а, ч. 1》 Учасник Паризької комуни. 2》 Член комуни (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комунар — КОМУНА́Р, а, ч., іст. 1. Учасник Паризької комуни. Ударом зрушив комунар Бетонно-світові підпори (В. Еллан-Блакитний); Ішли паризькі комунари На смертні грані барикад (А. Малишко); Нічого, що всі малі. Між комунарами були й такі... Словник української мови у 20 томах
  4. комунар — комуна́р (франц. communard) 1. Учасник Паризької комуни 1871 р. 2. Член якоїсь комуни. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. комунар — Комуна́р, -на́ра; -на́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)