комунікатив

КОМУНІКАТИ́В, а, ч.

Клас незмінних слів вигукового характеру, що виражають цілісну думку і функціонують як основні нечленні речення; вигук (у 2 знач.).

Сприйняття комунікатива залежить від знань та емоційного стану того, кому він адресований, його обізнаності (з навч. літ.);

Комунікативи здебільшого класифікують за їхніми функціями, будовою і т. ін. (із журн.).