комунікування

КОМУНІКУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. комунікува́ти.

Спілкування як комунікування стає умовою самоусвідомлення особи, а, отже, її самоіндентифікації (з наук. літ.);

В організації роботи підприємства варто передбачати витрати, пов'язані з підготовкою до комунікування персоналу (з навч. літ.);

У просторі комунікування постає екзистенційне ядро людини – її самоідентичність (із журн.).