комунікувати

КОМУНІКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що і без дод., книжн.

обмінюватися інформацією; спілкуватися.

Шлойма розрізнив постать Облі у світлому халатику, яка, перехилившись через мотузки з білизною, щось намагалась комунікувати йому (О. Ірванець);

Успішні люди знають, як правильно комунікувати і що в розмові велике значення має не тільки те, про що розмовляють, але й те, як будують діалог (з навч. літ.);

Клуб вичерпує себе, якщо стає відкритим для всіх, коли там збирається надто багато різних людей і вони не здатні комунікувати на рівних (із журн.);

Журналіст може й мусить спілкуватися на різні теми, формулювати запитання, комунікувати й писати (з газ.).