1. Словник української мови у 20 томах

комірець

КОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч.

1. Зменш.-пестл. до ко́мір.

У чорному кожушку, з червоним комірцем ходив [справник] (Марко Вовчок);

Над вузьким комірцем кожуха волохатим колесом пливла голова Ларіона Денисенка (М. Стельмах);

Коли Сиз пройшов між рядами до стіни і сів на м'який диванчик, він зразу розстебнув комірця, блаженно зітхнув і сказав: “Ну от і все – як дома!“ (В. Близнець);

Юнак був зодягнений у вицвілий бавовняний костюм, у білу сорочку, широкий комірець якої покірно лежав на комірі піджака (М. Руденко);

На розі, де вони домовились, в елегантному пальті з норковим комірцем .. стояла та сама жінка (Є. Кононенко);

* Образно. Там, де починалась шапочка, ніжку гриба охоплював білий комірець (О. Донченко).

2. Комір, пристебнутий чи приметаний до чоловічої сорочки, жіночої сукні і т. ін.

Вона почала вишивати собі комірець, але й та робота їй остогидла (І. Нечуй-Левицький);

Ранком рушив [Василь] на завод у начищених .. черевиках, із свіжим комірцем на гімнастерці (Ю. Яновський);

Обидва вмилися, переодяглися, пришили білі, випрасовані комірці (В. Собко);

Катя сиділа на чільному місці – в святковому червоному платті з білим мережаним комірцем (Н. Забіла);

Надя прала затягані комірці сорочок (Є. Пашковський).

◇ (1) Бі́лі комірці́ – працівники розумової праці, апарату управління, службовці, чиновники, менеджери, інженерно-технічний персонал.

Вислів “білі комірці“ приписують американському письменникові Ептону Сінклеру, який називав так образно клерків, адміністраторів і управлінців у 1939-ті роки (з наук.-попул. літ.);

Близько 10 % українських “білих комірців” здобували освіту за межами нашої держави (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комірець — коміре́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. комірець — -рця, ч. 1》 Зменш. до комір. 2》 Вузький комір, пристебнутий чи приметаний до чоловічої сорочки або жіночого плаття. Білі комірці — про чиновників та управлінців. Сині комірці — про виробничників. Сірі комірці — про працівників обслуговуючих підрозділів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комірець — Коміре́ць, -рця́; -мірці́, -рці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. комірець — КОМІРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш. до ко́мір. У чорному кожушку, з червоним комірцем ходив [справник] (Вовчок, І, 1955, 248); Над вузьким комірцем кожуха волохатим колесом пливла голова Ларіона Денисенка (Стельмах, II, 1962, 384). Словник української мови в 11 томах
  5. комірець — Ко́мір, -ра м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. І. ум. комірець. У лисички, каже, гарна шкурка... на комірець. Рудч. Ск. II. 15. Словник української мови Грінченка