комірка

КОМІ́РКА, и, ж.

1. Зменш. до комо́ра.

Часто бачила вона у комірці скриню з книжками; було, як порається в комірці мама, то й вона загляне в ту скриню (Олена Пчілка);

Борщ у величезнім залізнім баняку під покривою докипає на кухні. Гижки і кутя в комірці (Б. Лепкий);

Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Олесь Досвітній);

– В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Ю. Смолич);

Ендрю в тому ж самому приміщенні мав невелику комірку для інструментів (М. Руденко).

2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка.

Комірка .. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (І. Франко);

Степан зазирнув йому через плече в невеличку комірку. Це була маленька столярня (В. Підмогильний);

Рибалка .. одвів Володю в приміщення на шхуні для матросів та робітників-рибалок. Це були мініатюрні комірки, схожі на клітки (О. Донченко);

Він забрався в свою комірку і ліг на дерев'яний тапчан (Н. Рибак).

3. Заглиблення, ямка; гніздо.

Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (М. Коцюбинський);

На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Ірина Вільде);

// Невеликий отвір, вічко (у системі подібних).

Приходить їй на думку (мозок любить інколи в найсерйозніші хвилини відчиняти такі комірки) те, що колись оповідав о. Підгірський про юрбу (Ірина Вільде);

Стільниковий зв'язок так називається тому, що його структура нагадує бджолині комірки (з наук.-попул. літ.).

△ (1) Комі́рка па́м'яті, інформ. – сукупність елементів запам'ятовувального пристрою комп'ютера для зберігання одного машинного слова (числа) або його частини.

Загальне число комірок пам'яті всіх запам'ятовувальних пристроїв визначає ємність пам'яті комп'ютера.