комірка
КОМІ́РКА, и, ж.
1. Зменш. до комо́ра.
— В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Смолич, І, 1958, 58);
Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Досв., Вибр., 1959, 218).
2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка.
Комірка.. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (Фр., VII, 1951, 344);
Він забрався в свою комірку і ліг на дерев’яний тапчан (Рибак, Що сталося.., 1947, 124).
3. Заглиблення, ямка; гніздо.
Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (Коцюб., II, 1955, 214);
На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Вільде, Сестри.., 1958, 110);
// Невеликий отвір, вічко (у системі подібних).
Перед сівбою насіння сої пропускали на решета а довгастими комірками 4,5 міліметра завширшки (Колг. Укр., 4, 1959, 26);
Сотова комірка.
Значення в інших словниках
- комірка — Тут: клітина [XIX] первісна комірка, становляча одну істоту, ділиться на кілька комірок, котрі все ще становлять одну істоту [XIX] Словник з творів Івана Франка
- комірка — комі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- комірка — див. комора; прибудова; яма Словник синонімів Вусика
- комірка — [коум’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
- комірка — -и, ж. 1》 Зменш. до комора. 2》 Маленьке, тісне приміщення; кімнатка. 3》 Заглиблення, ямка; гніздо. || Невеликий отвір, вічко (у системі подібних). 4》 Частина запам'ятовуючого пристрою ЕОМ. Великий тлумачний словник сучасної мови
- комірка — КОМІ́РКА, и, ж. 1. Зменш. до комо́ра. Часто бачила вона у комірці скриню з книжками; було, як порається в комірці мама, то й вона загляне в ту скриню (Олена Пчілка); Борщ у величезнім залізнім баняку під покривою докипає на кухні. Словник української мови у 20 томах
- комірка — Комірка, -ки ж. 1) ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. н. п. 2) см. бердо и блят. Словник української мови Грінченка