комірний

КОМІ́РНИЙ, а, е, заст., розм.

1. Те саме, що кварти́рний.

До листа додані були рахунки плати комірної, яку зміг зібрати Турковський (Леся Українка).

2. у знач. ім. комі́рне, ного, с. Наймана кімната, куток.

Батько Олексин був такий бідняк, що не мав навіть своєї хати і жив у комірнім (Г. Хоткевич);

– Піду, бо я, так сказати, в комірнім живу. Підсусідок (Б. Лепкий);

Мойшем, вислухавши мене, .. погодився на те, що за комірне й харчування будемо платити йому за добу з душі “царськими” по п'ять карбованців (Олесь Досвітній).

3. у знач. ім. комі́рне, ного, с. Плата за найману кімнату, куток.

Землі зроду не було, комірне плати, кругом злидні (М. Коцюбинський);

Попередній посідач кімнати жив собі .. щось із півроку, не заплатив комірного ні шеляга й нарешті зник невідомо де (В. Підмогильний);

Господар дому підвищив комірне (Ірина Вільде);

– Селися – де хочеш! Ніхто не братиме з вас ні подушного, ні комірного, ні млинового, ні шляхового, як це ви платите тут! (В. Малик).

КОМІРНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до комо́ра.

Сонячний пил просівався крізь комірне віконце (Григорій Тютюнник);

– У вас на комірних дверях добра сітка висить (Ю. Логвин);

// Який живе в коморі.

Антон уперше побачив комірного шкідника (С. Чорнобривець);

Комірний довгоносик.

2. у знач. ім. комірни́й, но́го, ч., рідко. Те саме, що комірни́к.

– Чи не бояться люди йти на посаду комірного, адже робота пов'язана з матеріальною відповідальністю, до того ж вона не зовсім престижна? (із журн.).