1. Словник української мови у 20 томах

конкреція

КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж.

Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах.

Увагу геологів привернуло те, що, крім заліза й мангану, в конкреціях містилася значна кількість кольорових металів (з наук.-попул. літ.);

Центрами конкрецій можуть бути зерна мінералів, уламки порід, мушлі, зуби й кістки риб, залишки рослин (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конкреція — конкре́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. конкреція — -ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах та на океанському дні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конкреція — конкре́ція (від лат. concretio – зростання, згущення) мінеральне утворення округлої форми в товщі осадочних порід; є агрегатом однорідних або різних мінералів. У вигляді К. трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. конкреція — Мінеральне скупчення (звичайно кулясте або овальне); відрізняється структурою і складом від осадових гірських порід, в яких утворюється; напр., к. силікатна у вапняках. Універсальний словник-енциклопедія
  5. конкреція — КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах. Коли мінеральні утворення мають різну, але округлу форму, то вони звуться конкреціями (Курс заг. геол. Словник української мови в 11 томах