1. Словник української мови в 11 томах

конкреція

КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах.

Коли мінеральні утворення мають різну, але округлу форму, то вони звуться конкреціями (Курс заг. геол., 1947, 131);

На дні океану часто трапляються скупчення так званих залізо-марганцевих конкрецій — кульок завбільшки з волоський горіх, а то й з яблуко (Наука.., 12, 1963, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конкреція — конкре́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. конкреція — -ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах та на океанському дні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конкреція — КОНКРЕ́ЦІЯ, ї, ж. Мінеральне утворення округлої форми в осадових гірських породах. Увагу геологів привернуло те, що, крім заліза й мангану, в конкреціях містилася значна кількість кольорових металів (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. конкреція — конкре́ція (від лат. concretio – зростання, згущення) мінеральне утворення округлої форми в товщі осадочних порід; є агрегатом однорідних або різних мінералів. У вигляді К. трапляються фосфорити, марказити та інші корисні копалини. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. конкреція — Мінеральне скупчення (звичайно кулясте або овальне); відрізняється структурою і складом від осадових гірських порід, в яких утворюється; напр., к. силікатна у вапняках. Універсальний словник-енциклопедія