конкурувати

КОНКУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Боротися з ким-небудь за досягнення кращих результатів; змагатися.

Українська економіка розвивається двома шляхами: кооперативним і приватним, при обопільній згоді не конкурувати між собою (Ірина Вільде);

Широкоплечий дужий красень, невтомний веселун і жартівник, хоробрий і незрадливий товариш, – хіба можна конкурувати з таким чи навіть хоч мріяти наблизитися до його рівня (М. Дашкієв);

Синтезувальні лабораторії успішно конкурують з природою, і сучасна людина може так само користуватися їхніми дарами, як користується вона дарами природи (М. Білкун);

Кажани пристосувалися до нового способу життя – літання й почали конкурувати з птахами (з наук.-попул. літ.);

// Витримувати конкуренцію з чим-небудь.

Українська шкільна система готує майбутніх студентів, чий рівень базового вишколу, серйозність і бажання вчитися дає їм змогу вільно конкурувати зі студентами Канади, США та Західної Європи (з наук.-попул. літ.);

У всьому світі захоплюються білизною й прозорістю поліського фарфорового посуду, який успішно конкурує з витворами кращих зарубіжних майстрів (з газ.).

2. Брати участь у конкуренції (у 2 знач.).

З жахом пригадувала вона, як ставилися цехи до вільних ремісників, що наважувались із ними конкурувати (З. Тулуб);

У Харкові в другій половині двадцятих років існували дві могутні торговельні .. організації: “Ларьок” і “Церобкооп”. Вони запекло конкурували між собою (Т. Масенко);

Велика ресурсомісткість продукції робить її нездатною конкурувати з іноземними аналогами не тільки на світовому, але й внутрішньому ринку (з наук. літ.);

У регіонах київські фірми продають вікна з меншою рентабельністю, щоб мати можливість конкурувати з регіональними виробниками (з газ.).