1. Словник української мови у 20 томах

конкуруючий

КОНКУРУ́ЮЧИЙ, а, е.

Який бере участь у конкуренції.

Побільше техніки, кращу техніку, найгеніальнішу техніку! Це зойк конкуруючих міщан (В. Винниченко);

Постать гаранта конституції вмить обросла мікрофонами конкуруючих телеканалів (І. Роздобудько);

Літературний стандарт виступає носієм високого суспільного статусу мови, тією ознакою етнічності, що ставить її на один рівень із конкуруючою національною мовою (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конкуруючий — конкуру́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. конкуруючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до конкурувати. Конкуруючі країни. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конкуруючий — КОНКУРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до конкурува́ти. Конкуруючі країни. Словник української мови в 11 томах