коногін
КОНОГІ́Н, го́на, ч., іст.
Погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям.
Тепер, розуміється, Донбас не такий, горобці й сирівець у ньому не чорні, коней, мабуть, уже під землею зовсім нема, тепер уже замість коногонів “електрогони” вагончики гонять, хоч вагончики і тепер іноді забурюються (Остап Вишня);
Їв вiн [цап] у стайнi бiля коней – стайня глибоко пiд землею була, спав по забоях i так наловчився звертати з дороги коногонам, що ми його прозвали “шахтарем” (Ю. Яновський);
Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих... Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (В. Сосюра);
Був Іван Андрущенко спочатку лампоносом, потім коногоном, а зрештою – врубмашиністом (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коногін — коногі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коногін — -гона, ч., заст. Робітник – погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коногін — ПОГО́НИЧ (той, хто поганяє, супроводжує перев. запряжених або нав'ючених коней, волів тощо), ПОГО́НЕЦЬ діал.; КОНОГІН (при конях). Погоничі раз у раз кричать, поганяючи коні (І. Словник синонімів української мови
- коногін — КОНОГІ́Н, го́на, ч., васт. Робітник — погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих… Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (Сос., Солов. Словник української мови в 11 томах