1. Словник української мови в 11 томах

коногін

КОНОГІ́Н, го́на, ч., васт. Робітник — погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям.

Немов пройшли весняні грози у штреках темних і глухих… Гуркочуть там електровози, де коногона свист затих (Сос., Солов. далі, 1957, 60);

Гриміли врубові в низах його [Донбасу] підземних.. І з світлих зал його, як з царств його таємних. Ішов машин владар — колишній коногін (Ус., Дорогами.., 1951, 227).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коногін — коногі́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. коногін — -гона, ч., заст. Робітник – погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коногін — КОНОГІ́Н, го́на, ч., іст. Погонич коня на шахті, який возив вагонетки з вугіллям. Тепер, розуміється, Донбас не такий, горобці й сирівець у ньому не чорні, коней, мабуть, уже під землею зовсім нема... Словник української мови у 20 томах
  4. коногін — ПОГО́НИЧ (той, хто поганяє, супроводжує перев. запряжених або нав'ючених коней, волів тощо), ПОГО́НЕЦЬ діал.; КОНОГІН (при конях). Погоничі раз у раз кричать, поганяючи коні (І. Словник синонімів української мови