1. Словник української мови у 20 томах

конопатник

КОНОПА́ТНИК, а, ч.

Той, хто займається конопаченням.

Конопатник Андрій Єрмолаєв намагається забити розщілини, через які струмує в трюм вода (О. Довженко);

У 20-х роках XIX ст. навколо перших поселенців Одеси гуртувалися італійці, пов'язані з обслуговуванням порту, – вантажники, конопатники, ремісники, будівельники та ін. (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конопатник — конопа́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конопатник — -а, ч. Той, хто щось конопатить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конопатник — КОНОПА́ТНИК, а, ч. Той, хто займається конопаченням. Словник української мови в 11 томах