1. Словник української мови у 20 томах

коноплина

КОНОПЛИ́НА, и, ж.

1. Одне стебло конопель.

Стоїть дубина, на дубині соснина, на соснині коноплина, а на коноплині глина, а в глині капустина, а в капустині свинина (загадка);

Між капустою пишалася темно-зелена коноплина (І. Франко);

* У порівн. Така втомлена йшла [черниця], що вітер нею, мов коноплиною, хитав (Б. Лепкий);

Мені стало страшно, бо любив її [Грету] – струнку, мов коноплина, жону, з чорним волоссям (Р. Іваничук).

2. Насінина конопель.

– Кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коноплі мочила, що нема куди через тую качву коноплини ткнути! (Остап Вишня);

* Образно. – Марто, батьки дома? – витираючи піт з рудого обличчя, усіяного великими коноплинами ластовиння, старий Созоненко подав дівчині ржаву руку (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коноплина — конопли́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коноплина — -и, ж. 1》 Одне стебло конопель. 2》 Одне зерно конопель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коноплина — Конопли́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. коноплина — КОНОПЛИ́НА, и, ж. 1. Одно стебло конопель. Між капустою пишалася темно-зелена коноплина (Фр., IV, 1950, 201); Як то норець, що під водою плине, У зіллі він повзе, і стиха коноплини Розсовує (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 200). 2. Одно зерно конопель. Словник української мови в 11 томах