1. Словник української мови у 20 томах

конопляр

КОНОПЛЯ́Р, а́, ч.

1. Фахівець із коноплярства.

На роботі – лікар, на городі – конопляр (приказка).

2. розм. Той, хто займається вирощуванням конопель для приготування наркотичної речовини.

У Запоріжжі затримали п'ятьох коноплярів, що продавали марихуану (із журн.);

Оперативники натрапили на площу близько 0,6 га, на якій росли коноплі, але слід було встановити й особу самого конопляра (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конопляр — конопля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конопляр — -а, ч. Фахівець із коноплярства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конопляр — КОНОПЛЯ́Р, а́, ч. Фахівець із коноплярства. Непоганих результатів.. досягли.. льонарі й коноплярі, які виростили добрий урожай льону й конопель (Рад. Укр., 21, I, 1958). Словник української мови в 11 томах
  4. конопляр — Конопля́р, -ра м. и конопля́рка, -ки, ж. = конопельник. Вх. Уг. 246. Словник української мови Грінченка