конотативність

КОНОТАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., лінгв.

Властивість за знач. конотати́вний.

З огляду на повторюваність та конотативність основоположних образів у сучасному європейському літературознавстві означилася тенденція ототожнювати їх із топосами архетипного характеру (з наук. літ.);

Однією з найвиразніших ознак поетичної онімії є конотативність – здатність виявляти в контексті потенційні семантичні нашарування (з наук. літ.).