коноплі
КОНО́ПЛІ, пе́ль, мн.
1. Рід однорічних трав'янистих рослин родини коноплевих, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію.
Листатий любисток тут побратавсь з жменькою конопель (Марко Вовчок);
Тепер вони [печеніги] пасли коней у наших житах, а льон та коноплі випалювали й толочили (І. Білик);
У деяких рослин велика кількість олії зосереджена в насінні та плодах, наприклад, соняшника, конопель, волоського горіха (з навч. літ.).
2. Підготовлене на прядиво волокно цієї рослини.
Другого дня молодиці поприходили .. й розібрали все прядиво, всі повісма конопель та льону, скільки їх лежало на підрях в коморі (І. Нечуй-Левицький);
Вона серед бутафорії Палацу розшукала прядку, десь узяла пасмо конопель (Л. Смілянський);
Дрібненький купчик .. в дорозі приєднався до них з цілою хурою тіпаних конопель (Н. Околітенко).
Значення в інших словниках
- коноплі — коно́плі множинний іменник Орфографічний словник української мови
- коноплі — -пель, мн. 1》 Однорічні трав'янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію та гашиш (наркотичну речовину). 2》 Виготовлене на прядиво волокно цієї рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коноплі — Вискочив, як Пилип з конопель. Зрадив себе. На панщині конопельки тіпаєм, а прийдем додому й голі плечі чіхаєм. Працюємо на пана, а вдома не маємо що їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
- коноплі — син. афганські: афганка. син. індійські: індюха. Словник жарґонної лексики української мови
- коноплі — ви́скочити (ви́стрибнути) як (мов, ні́би і т. ін.) Пили́п з конопе́ль, зневажл. Недоречно, недоладно або невчасно зробити, сказати що-небудь чи виступити з чимсь. Фразеологічний словник української мови
- коноплі — Коно́плі, -пе́ль, -но́плям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коноплі — КОНО́ПЛІ, пе́ль, мн. 1. Однорічні трав’янисті рослини, зі стебел яких виготовляють прядиво, а з насіння видобувають олію. Листатий любисток тут побратавсь з жменькою конопель (Вовчок, І, 1955, 340)... Словник української мови в 11 томах
- коноплі — Коно́плі, -пе́ль ж. мн. 1) раст. Конопля. Вирвався, як Пилип з конопель. Ном. 2) Пенька. Оце коноплями обмотають та смолою обмажуть, та й запалять. К. Набрала Ганна у людей конопель та льону і почала прясти. Левиц. І. ум. конопельки. Сію конопельки дрібні зелененькі. Чуб. Словник української мови Грінченка