1. Словник української мови у 20 томах

констатувати

КОНСТАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

Установлювати, відзначати наявність чого-небудь.

Констатую факт, що в тебе енергії .. нема (В. Стефаник);

Я чую все, що відбувається в паралельному світі за стіною, з приємністю констатуючи, що навіть провідниця забула про моє існування (С. Андрухович);

Лікарі констатували звичайну втому горла (Іван Ле);

– Ну що ж, рiшення ухвалене, – вiн [імператор] констатував це як незаперечний факт (О. Авраменко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. констатувати — констатува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. констатувати — (факт) стверджувати, відзначати, засвідчувати, встановлювати. Словник синонімів Караванського
  3. констатувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. Установлювати, відзначати наявність чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. констатувати — Казати, сказати, вказувати, вказати, повказувати, визначувати, визначити, повизначати, зазначувати, зазначити, позазначувати, означати, поозначувати, окреслювати, окреслити, поокреслювати Словник чужослів Павло Штепа
  5. констатувати — ВІДЗНАЧА́ТИ (висловлюючись, розповідаючи тощо, звертати увагу на щось), ВІДМІЧА́ТИ, ЗАУВА́ЖУВАТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), КОНСТАТУВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ рідко, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  6. констатувати — Констатува́ти, -ту́ю, -ту́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. констатувати — КОНСТАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Установлювати, відзначати наявність чого-небудь. Констатую факт, що в тебе енергії.. нема (Стеф., III, 1954, 37); Лікарі констатували звичайну втому горла (Ле, Право.., 1957, 58). Словник української мови в 11 томах