контрастний
КОНТРА́СТНИЙ, а, е.
Який становить контраст; різко протилежний.
Цвіркун і Клавочка являють собою контрастну пару – вона величава, .. висока, він же жвавий, маленький (І. Кочерга);
“Козаченьку, куди йдеш”. Ця пісня .. завжди дивувала мене контрастною суперечливістю свого мотиву: починалася журно і враз, без особливої на те внутрішньої причини, переходила на веселий, майже грайливий приспів (Б. Антоненко-Давидович);
Я зробив негаданий захiд у життя. Щось настiльки контрастне по вiдношенню до моїх звичок i поведiнки, якби, примiром, з цього льоху, зажмурившись, вилетiти на сонце i розплющити очi (Р. Андріяшик);
// Який характеризується використанням контрастів.
Не здивуюся, якщо він приймає контрастний душ і перестав їсти жирне і смажене (С. Андрухович);
// спец. Який має різку відмінність між темними та яскравими місцями зображення.
Коли зображення має в межах від білого до чорного 7–10 тонів, то воно сприймається як контрастне (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- контрастний — контра́стний прикметник Орфографічний словник української мови
- контрастний — [контраснией] м. (на) -сному /-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- контрастний — -а, -е. 1》 Який становить контраст; різко протилежний. 2》 Який характеризується використанням контрастів. 3》 спец. Який має значну різницю між темними та ясними місцями зображення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- контрастний — КОНТРА́СТНИЙ, а, е. 1. Який становить контраст; різко протилежний. Цвіркун і Клавочка являють собою контрастну пару — вона величава, .. висока, він же жвавий, маленький (Коч., І, 1956, 84). 2. Який характеризується використанням контрастів. Словник української мови в 11 томах