контрреволюція

КОНТРРЕВОЛЮ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Активна протидія революції, спрямована на її придушення, знищення її завоювань, за відновлення дореволюційного ладу.

В р. 1848 пан Годієра був урядовим агентом-провокатором, який дурив шляхту і заохочував її до повстання, а рівночасно нашіптував селянам проти шляхти і готовив до кровавої контрреволюції в разі шляхетського бунту (І. Франко);

– Тільки одна Україна заплатила за свою потенціальну контрреволюцію ста чотирнадцятьма тисячами двадцять однією душею (Т. Осьмачка);

* Образно. Відвідини тюрми жінками нагло припинилися. Четвертий вартовий підняв галас, “ударив на сполох”, сподіваючись, певно, заробити ордена таким “викриттям контрреволюції” (І. Багряний);

// Діяльність, агітація проти революції та встановленого нею устрою.

А взяти хоча б факт приховування від населення евакуації. Заборона навіть говорити про евакуацію. Контрреволюція! (О. Довженко);

– Хто тобі сказав, що коли ти будеш критикувати недоліки нашого життя, так це буде розцінюватися як контрреволюція? (Григорій Тютюнник).

2. збірн. Контрреволюціонери.

Вся наддніпрянська й наддністрянська контрреволюція наступала .. пліч-о-пліч з білополяками (О. Довженко);

Підводила голову контрреволюція по містах (О. Гончар).