коняр
КОНЯ́Р, а́, ч.
Фахівець із конярства; той, хто займається конярством.
Найвеселіший народ конярі, або, як їх ще називають, стадарі. Се аристократи полонини. От кому добре! (Г. Хоткевич);
Предки мої славилися як видатні конярі. Ех, яких струнких арабських красенів вони викохували! (Т. Масенко);
Зразу за куртиною кущів молодесенький коняр Омелько випасав панських кобилок (Ю. Логвин);
– Добрий iз тебе, Країне, пастух. Видно, на роду у тебе написано конярем бути, – каже Баба Червона (В. Рубан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- коняр — коня́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- коняр — -а, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- коняр — Коня́р, -ра́, -ре́ві; -нярі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- коняр — КОНЯ́Р, а́, ч. Фахівець із конярства; той, хто займається конярством. Відповідно до запитів епохи конярі.. поставили за мету вивести швидких на рисі, сильних і нарядних упряжних коней (Конярство, 1957, 46)... Словник української мови в 11 томах
- коняр — Коня́р, -ра́ м. Конюхъ; пастухъ лошадей. Радом. у. Вх. Уг. 246. Словник української мови Грінченка