1. Словник української мови у 20 томах

конярство

КОНЯ́РСТВО, а, с.

1. Галузь тваринництва, що займається розведенням коней.

До них [тарпанів] ще жоден скіф – навіть з тих, що знаються на конярстві, – не зміг доторкнутися бодай рукою (В. Чемерис);

[Галілей:] І нащо то вам вивчати саме фізику. Чому не конярство?.. (В. Стус, пер. з тв. Б. Брехта);

В арійців був високий рівень конярства, широке військове застосування та існування культу коня (з наук. літ.).

2. збірн. Коні.

– Хто такий цей самий Дьєсегей, що йому така шана? – питає стиха Грабовський Байбала. – Наш великий бог, – відповідає той. – Покровитель коней, всього конярства (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конярство — коня́рство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. конярство — -а, с. Розведення коней як галузь тваринництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конярство — Коня́рство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. конярство — КОНЯ́РСТВО, а, с. Розведення коней як галузь тваринництва. Широко розвинутою галуззю на Запоріжжі було скотарство і, зокрема, конярство (Іст. УРСР, І, 1953, 291); У фільмі.. показано, яких успіхів досягли в конярстві колгоспи (Вишня, II, 1956, 55). Словник української мови в 11 томах