1. Словник української мови у 20 томах

кон'юнктива

КОН'ЮНКТИ́ВА, и, ж., анат.

Слизова оболонка, що вкриває внутрішню поверхню повік і передню частину очного яблука.

Прогресуюча витрішкуватість може призвести до патологічних змін у кон'юнктиві та рогівці, а тому треба регулярно промивати очі, накладати на повіки мазі (з наук.-попул. літ.);

У глибині очної порожнини кон'юнктива змінює свій напрямок і переходить на передню частину очного яблука в напрямку рогівки (з наук.-попул. літ.);

Розроблено техніку ін'єкцій препаратів безпосередньо під кон'юнктиву ока (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кон'юнктива — кон'юнкти́ва іменник жіночого роду слизова оболонка ока Орфографічний словник української мови
  2. кон'юнктива — -и, ж., анат. Слизова, або сполучна, оболонка ока, що вкриває внутрішню поверхню повік і передню частину очного яблука. Великий тлумачний словник сучасної мови