1. Словник української мови у 20 томах

копуляція

КОПУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж., біол.

1. Статевий акт; спарювання.

Копуляція котів має сезонний характер (з навч. літ.).

2. Злиття двох гамет у нижчих організмів.

У статевозрілих молюсків копуляція відбувається вже при температурі 9 °С (з наук. літ.);

У рослинних джгутикових копуляція гамет буває двох типів – ізогамія та анізогамія (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копуляція — копуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. копуляція — -ї, ж. 1》 З'єднання двох особин за статевого акту. 2》 Злиття двох статевих клітин у нижчих організмів (найпростіших, водоростей, грибів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копуляція — Злука (статева) Словник чужослів Павло Штепа
  4. копуляція — копуля́ція (від лат. copulatio – поєднання, тісний зв’язок) 1. З’єднання двох особин при статевому акті. 2. Злиття двох статевих клітин у нижчих організмів (найпростіших, водоростей, грибів). Словник іншомовних слів Мельничука
  5. копуляція — 1. процес злиття двох гетерогамет (у тварин і тканинних рослин), ізогамет (у деяких нижчих організмів), зооспор (у водоростей) або цілих індивідів (у найпростіших); 2. статеві зносини, процес введення самцем сімені у дітородні органи самки. Універсальний словник-енциклопедія