копчений
КОПЧЕ́НИЙ, а, е.
Виготовлений ко́пченням.
Мати .. присувала мені .. копчений волячий язик (М. Коцюбинський);
У нього [механіка] можна дістати свіжих лобстерів і копчених вугрів (О. Гончар);
В комірчині американець знайшов з десяток копчених баранячих тушок (О. Бердник);
Боронь Боже було доручити йому [Балоуну] купить на п'ятнадцять крейцерів копченого ошийка, неодмінно по дорозі зжере (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
// у знач. ім. копче́не, ного, с. Те, що виготовлене ко́пченням.
Наштовхнувся [Сашко] поглядом на тацю з наїдками – так і стирчала посеред вітальні. Чай, сир, копчене, ікра... (Люко Дашвар).
КО́ПЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до копти́ти.
Скумбрію, копчену в домашніх умовах з рідким димом і чаєм, подаємо традиційно – з картоплею чи рисом (з навч. літ.).
Значення в інших словниках
- копчений — ко́пчений дієприкметник копче́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- копчений — I [копчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм. II [копченией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, прикм. Орфоепічний словник української мови
- копчений — I к`опчений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до коптити. II копч`ений-а, -е. Виготовлений копченням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копчений — КО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до копти́ти. КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений ко́пченням. Мати.. присувала мені.. копчений волячий язик (Коцюб., II, 1955, 364); Ілля дістав із скриньки хліб, копчену ковбасу, в’яленого ляща (Десняк, Десну.., 1949, 388). Словник української мови в 11 томах