копчений
КО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до копти́ти.
КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений ко́пченням.
Мати.. присувала мені.. копчений волячий язик (Коцюб., II, 1955, 364);
Ілля дістав із скриньки хліб, копчену ковбасу, в’яленого ляща (Десняк, Десну.., 1949, 388).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- копчений — ко́пчений дієприкметник копче́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- копчений — I [копчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, дієприкм. II [копченией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і, прикм. Орфоепічний словник української мови
- копчений — I к`опчений-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до коптити. II копч`ений-а, -е. Виготовлений копченням. Великий тлумачний словник сучасної мови
- копчений — КОПЧЕ́НИЙ, а, е. Виготовлений ко́пченням. Мати .. присувала мені .. копчений волячий язик (М. Коцюбинський); У нього [механіка] можна дістати свіжих лобстерів і копчених вугрів (О. Словник української мови у 20 томах