1. Словник української мови у 20 томах

копіт

КО́ПІТ, поту, ч., розм.

1. Те саме, що ку́рява.

– Антосьо їде! – стали кричать [хлопці]. І вискоком за бричкою .. Аж копіт збили дорогою (А. Свидницький);

Копіт сірим серпанком поснувався по дорозі. Надбіг вітер від сходу й копоти ці розвіяв (Б. Лепкий).

2. рідко. Те саме, що кі́птява 1.

Гас у лампочці вигорів, і вона ледве-ледве блимала і чаділа нагорілим копотом (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копіт — ко́піт іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. копіт — -поту, ч., розм., рідко. Те саме, що курява. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копіт — дава́ти / да́ти ко́поті кому, зневажл. 1. Лаяти, гостро критикувати кого-небудь. Довелося вислухувати голові гірку правду. Дали йому односельці копоті, надовго запам’ятається… (З газети). задава́ти ко́поті. — Оце зададуть копоті нашим критикам!... Фразеологічний словник української мови
  4. копіт — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил. Словник синонімів української мови
  5. копіт — Ко́піт, -поту, -потові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. копіт — КО́ПІТ, поту, ч., розм., рідко. Те саме, що ку́рява. — Антосьо їде! — стали кричать [хлопці]. І вискоком за бричкою.. Аж копіт збили дорогою (Свидн., Люборацькі, 1955, 36). Словник української мови в 11 томах
  7. копіт — Ко́піт, -поту м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42. Словник української мови Грінченка