кораблеводіння
КОРАБЛЕВОДІ́ННЯ, я, с.
Мистецтво водіння кораблів певним курсом, а також наука, на якій ґрунтується це мистецтво.
На ньому [судні] вчилися суворого і тяжкого мистецтва кораблеводіння молоді сміливці, майбутні мореходи (М. Бажан);
Кораблеводіння передбачає керування кораблем, визначення його курсу та швидкості, здійснення маневру, буксирування та ін. (з навч. літ.);
// Керування кораблем під час плавання.
Правила кораблеводіння передбачені актами міжнародного та внутрішнього права (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кораблеводіння — кораблеводі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- кораблеводіння — -я, с. Наука про безпечне, точне та найкоротше плавання корабля в морі від одного місця до іншого. || Керування кораблем під час плавання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кораблеводіння — КОРАБЛЕВОДІ́ННЯ, я, с. Наука про безпечне, точне та найкоротше плавання корабля в морі від одного місця до іншого. Обидва учні вивчали.. спеціальні дисципліни: кораблеводіння, складання морських карт та користування ними (Видатні вітч. географи.. Словник української мови в 11 томах