корелят

КОРЕЛЯ́Т, а, ч.

Елемент, поняття і т. ін, співвідносні зі своїми відповідниками.

Обрядовий дискурс, як ніякий інший, демонструє функціональні можливості ментального кореляту (об'єднувального концепту) слова й речі (з наук. літ.);

Життєвий світ виступає тим постійним і найефективнішим корелятом свідомості, завдяки якому ми й можемо одержати адекватну картину її смислової структури (з наук.-попул. літ.);

Лише в екстраординарних випадках, коли жінка бездоганно виконує дефінітивно “не жіночу роботу”, у жіночому кореляті чоловічої назви за професією чи родом занять свідомо акцентується на статі суб'єкта (із журн.).