корелятивний

КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е.

Стос. до корелята, пов'язаний з ним.

– Але ж так звана сьома корелятивна алель існує лише в нашій уяві, гіпотетично (О. Тесленко);

Порівняння розмірів крони досліджуваних видів і площі листків свідчить про наявність досить чіткої прямої корелятивної залежності між цими показниками (з наук. літ.);

Дослідженнями встановлено, що між морозостійкістю рослин і їх продуктивністю не існує прямої корелятивної залежності (з наук.-попул. літ.);

Корелятивні пари в прізвищах не завжди чітко диференціюють стать (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

корелятивний — кореляти́вний прикметник Орфографічний словник української мови
корелятивний — КОРЕЛЯТИВНИЙ – КОРЕЛЯЦІЙНИЙ Корелятивний, книжн. Який перебуває у взаємній залежності; співвідносний: корелятивні зміни, корелятивні поняття. Кореляційний, книжн. Який стосується кореляції: кореляційна залежність. Літературне слововживання
корелятивний — Коррелятивный — correlative — korrelativ — співвідносний, взаємнозумовлений. Гірничий енциклопедичний словник
корелятивний — -а, -е, книжн. Який перебуває у взаємній залежності, у взаємному зв'язку; співвідносний. Корелятивні зміни. Корелятивні поняття. Великий тлумачний словник сучасної мови
корелятивний — Сучинний, взаємодійний Словник чужослів Павло Штепа
корелятивний — кореляти́вний (від ко... і лат. relatus – віднесений) співвідносний, взаємно зумовлений. Словник іншомовних слів Мельничука
корелятивний — СПІВВІДНО́СНИЙ (який перебуває у взаємній залежності, взаємному зв'язку), ВІДПОВІ́ДНИЙ, КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ книжн., КОРЕЛЯЦІ́ЙНИЙ книжн. Співвідносні поняття; Співвідносні величини. Словник синонімів української мови
корелятивний — Кореляти́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
корелятивний — КОРЕЛЯТИ́ВНИЙ, а, е, книжн. Який перебував у взаємній залежності, у взаємному зв’язку; співвідносний. Корелятивні зміни; Корелятивні поняття. Словник української мови в 11 томах