коригувати

КОРИГУВА́ТИ, рідше КОРЕГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод.

1. Вносити корективи, виправлення в що-небудь.

Талочка .. захоплено допомагала йому, хоч .. йому доводилося її весь час коригувати (Д. Бузько);

В Адаменка був гострий розум, план того бою цілком постав у його голові, я лише корегував і переводив на практичні рейки (Ю. Яновський);

Команда корабля мусила тільки стежити за роботою автоматів і, в разі потреби, корегувати її (В. Владко);

Ми були у складі імперії, вона робила свій імідж на експорт, коригувала систему ідеологічних дзеркал, створювала ілюзію своєї, а відтак і нашої, присутності у світі (Л. Костенко);

Дискутуючи мiж собою, “ядерники” i “зеленi” пiд тиском громадської думки вимушені були коригувати свої позицiї, йти на поступки одне одному (з наук. літ.);

Правопис – система, що саморозвивається. Тому цей процес необхідно досліджувати, упорядковувати, коригувати (з наук.-попул. літ.).

2. військ. Вносити поправки під час стрільби.

Офіцер командував через паркан, щось показуючи та корегуючи (І. Багряний);

Поручик Туманов, щоб було зручніше корегувати стрільбу, услід за піхотою теж кинувся з телефоністами до першої лінії (П. Панч);

Черниш стояв на спостережному пункті, виритому цієї ночі просто в полі за маєтком. Він сам напросився у Сагайди коригувати вогонь (О. Гончар);

– Був би оце зв'язок з командиром мінроти Суницею, ми б йому підказали, куди кидати мінами, – зітхає Губа. – Самі б коригували (Є. Доломан);

Подумки похвалив Імар молодого .. ватажка архарських бунтівників. Зараз він мав переховуватися в одному з будинків поблизу й коригувати політ ядер (О. Авраменко).

3. полігр. Те саме, що коректува́ти 2.

Можна признати рацію моєму бажанню корегувати самій, бо таки автор завжди має гостріше око (Леся Українка).