1. Словник української мови у 20 томах

корнет

КОРНЕ́Т¹, а, ч.

1. Військове звання в арміях багатьох країн, перев. у кавалерії, а також особа, яка має це звання.

Його перевели у флот, де він дослужився до корнета (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Д'Артаньянові, який ще нікого не знав у столиці, пощастило тільки раз випити шоколаду в земляка-священика та раз пообідати у гвардійського корнета (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).

2. У російській царській армії – перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин.

Корнет Штокке в третьому ескадроні – чисто тобі чорногуз. Ноги довгі та тонкі – стукни ломачкою – і поламались би враз (Б. Антоненко-Давидович);

Антін Кравс ще не знав, що всі ці корнети Оболєнські й поручники Голіцини перевершать у грабунках і мародерстві большевиків [більшовиків] (В. Шкляр).

КОРНЕ́Т², а, ч.

Духовий мідний музичний інструмент у вигляді вкороченої труби.

Біля піаніно притулилась оркестра “найкраща”, як казав один тубілець, в окрузі... Скрипка, кларнет, корнет і бубна... (Остап Вишня);

Попереду ступав стрункий парубійко і грав на скрипці, за ним ішло кілька хлопців, несучи цимбали, стругані фуяри і гнуті корнети (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корнет — корне́т 1 іменник чоловічого роду, істота офіцерський чин корне́т 2 іменник чоловічого роду музичний інструмент Орфографічний словник української мови
  2. корнет — I -а, ч. У царській армії – перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. II -а, ч. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корнет — (військ.) чотар, див. лейтенант Словник чужослів Павло Штепа
  4. корнет — = цинк (фр. cornet, нім. Zink) — духовий музичний інструмент, який займав проміжне положення між дерев’яними та мідними духовими інструментами і мав пронизливий, трубний звук. З дерев’яними інструментами... Словник-довідник музичних термінів
  5. корнет — корне́т I (від франц. cornette – штандарт) перший офіцерський чин у кавалерії в дореволюційній російській армії. II (франц. cornet, від лат. cornu – ріг) мідний духовий музичний інструмент типу труби. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. корнет — Корне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. корнет — КОРНЕ́Т¹, а, ч. У царській армії — перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Стельмах, Хліб.. Словник української мови в 11 томах