коробити

КОРО́БИТИ, бить, недок., кого, перен., розм.

Негативно впливаючи, викликати неприємні відчуття, емоції.

В усiх цих батькових повчаннях їй чулося щось таке, що внутрiшньо раз у раз коробило її (О. Гончар);

“Насміхаєшся наді мною, монаше, зневажаєш за службу – відплачу ж я тобі сторицею”, – коробила злоба Барона (Р. Іваничук);

// безос.

Бланка зніяковіла. Її коробило від таких розмов (О. Авраменко, В. Авраменко);

Люди, яких коробить від міцних слів, це боягузи, бо реальне життя лякає їх своїми несподіванками (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).