1. Словник української мови у 20 томах

коровайниця

КОРОВА́ЙНИЦЯ, і, ж., етн.

Жінка, що виготовляє коровай.

У суботу зібрала Ївга коровайниць: бгають коровай, пісень співають, шишки ліплять (Г. Квітка-Основ'яненко);

Заспівала найстарша коровайниця, приступаючи з ножем до великого весільного короваю (Я. Качура);

Число коровайниць має бути непарним: три, п'ять, сiм (В. Рубан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коровайниця — корова́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. коровайниця — -і. Жінка, що виготовляє коровай. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коровайниця — КОРОВА́ЙНИЦЯ, і, ж. Жінка, що виготовляє коровай. У суботу зібрала Івга коровайниць: бгають коровай, пісень співають, шишки ліплять (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Заспівала найстарша коровайниця, приступаючи з ножем до великого весільного короваю (Кач., Вибр., 1953, 291). Словник української мови в 11 томах