коровайчик

КОРОВА́ЙЧИК, а, ч., нар.-поет.

Зменш. до корова́й.

Не вій, вітре, вгору, Та повій по роздолу, Та на наші коровайчики, Розмай серпаночки (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me