кородований

КОРОДО́ВАНИЙ, а, е, спец.

1. Дієпр. пас. до кородува́ти 1.

Поверхня зерен піропів кородована гіпергенними процесами й не має ознак механічного зносу (з наук. літ.).

2. у знач. прикм. Який кородував (у 2 знач.).

Артефакти вкриті досить інтенсивною молочною патиною, іноді мають кородовану поверхню (з наук. літ.);

Невеликі кородовані ділянки поверхні кузова зачищають до металу шліфувальною машинкою (можна вручну) (з навч. літ.).