королевин

КОРОЛЕ́ВИН, а, е.

Прикм. до короле́ва 1, 2.

Як настав нарешті час спочинку, всі розійшлись на королевине веління по своїх покоях (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Належний королеві.

– Яка прекрасна тканина! Вона горіла на сонці, як вбрання королевине (М. Івченко);

В столиці порядкував дядько Броґан, який .. виставив біля королевиних покоїв посилену охорону (О. Авраменко).