1. Словник української мови у 20 томах

королевич

КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч.

Син короля (у 1 знач.).

Ой поїхав королевич на прогуляння (П. Чубинський);

Цісар образив нашого короля і всіх нас, .. відмовившись видати заміж за королевича Якова свою дочку (В. Малик);

Ерік незаконно захопив стіл свого померлого брата, законного ж королевича Олафа потай продав заїжджим купцям (І. Білик);

Я дізнався, що патрон монастиря був королевичем, але зрікся корони й прожив понад шістдесят літ в пустелі (Г. Пагутяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Королевич — Короле́вич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. королевич — -а, ч. Син короля (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. королевич — КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч. Син короля (у 1 знач.). Ой поїхав королевич на прогуляння (Чуб., V, 1874, 768); Завели її мрії рожеві: Королевича малювали їй мрії (Еллан, І, 1958, 63). Словник української мови в 11 томах
  4. королевич — Королевич, -ча м. Королевичъ. Ой поїхав королевич на прогуляння. Чуб. V. 758. Словник української мови Грінченка