1. Словник української мови в 11 томах

королевич

КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч. Син короля (у 1 знач.).

Ой поїхав королевич на прогуляння (Чуб., V, 1874, 768);

Завели її мрії рожеві: Королевича малювали їй мрії (Еллан, І, 1958, 63).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Королевич — Короле́вич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. королевич — -а, ч. Син короля (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. королевич — КОРОЛЕ́ВИЧ, а, ч. Син короля (у 1 знач.). Ой поїхав королевич на прогуляння (П. Чубинський); Цісар образив нашого короля і всіх нас, .. відмовившись видати заміж за королевича Якова свою дочку (В. Словник української мови у 20 томах
  4. королевич — Королевич, -ча м. Королевичъ. Ой поїхав королевич на прогуляння. Чуб. V. 758. Словник української мови Грінченка