1. Словник української мови у 20 томах

коронація

КОРОНА́ЦІЯ, ї, ж.

Урочиста церемонія коронування монарха, що вступає на престол.

Замойський запросив до себе на заручини .. усіх значних панів коронних та литовських, що поз'їздились до Варшави на весілля короля та коронацію королеви (І. Нечуй-Левицький);

Троцький повів старого на місце коронації царів (У. Самчук);

Незабаром, кажуть, буде коронація. Може, новий цар видасть маніфеста про нашого брата, засланця політичного, і мене переведуть звідси в якесь інше місце (М. Сиротюк);

Катерина, незважаючи на те, що її суперника вже немає серед живих, квапиться з офіційною коронацією у білокамінній Москві (Р. Іваничук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коронація — корона́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коронація — див. ІНАВГУРАЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. коронація — -ї, ж. Урочиста церемонія коронування монарха, що вступає на престол. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коронація — корона́ція урочиста церковна церемонія покладення корони на монарха, який вступив на престол. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. коронація — Урочистий акт передання монархові королівських регалій і помазання св. оліями. Універсальний словник-енциклопедія
  6. коронація — Корона́ція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коронація — КОРОНА́ЦІЯ, ї, ж. Урочиста церемонія коронування монарха, що вступає на престол. Зараз почали [птахи] зносити все, що потрібне для коронації: пташину корону, берло, царський плащ, трон, кадило і дорогі масті (Фр., IV, 1950, 99); Гарчить наш генерал про славу коронацій (Еллан, І, 1958, 209). Словник української мови в 11 томах