1. Словник української мови у 20 томах

коротенький

КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е.

Коротший від звичайного; досить короткий.

При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (М. Коцюбинський);

Він ішов десь удаль, коротенькі шароварчики підсмикувалися за кожним кроком, і зблискували його голі литочки (В. Шкляр);

Коли вони бігли мостом, посипав мокрий сніг. Точніше, була коротенька хвилина, упродовж якої він спершу був просто холодним дощем (Ю. Андрухович);

Панкратов зробив коротеньку доповідь (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коротенький — короте́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коротенький — див. короткий Словник синонімів Вусика
  3. коротенький — [коротен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  4. коротенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до короткий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коротенький — Короте́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. коротенький — КОРОТЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до коро́ткий. При коротенькій гладкій фігурі студента товариш його здавався мізерним та тендітним (Коцюб., І, 1955, 195); Панкратов зробив коротеньку доповідь (Донч., II, 1956, 62). Словник української мови в 11 томах
  7. коротенький — Коротенький, -а, -е 1) Коротенькій. І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сами як свиня. Ном. № 7931. 2) Краткій. Словник української мови Грінченка