коротесенько

КОРОТЕ́СЕНЬКО.

Присл. до короте́сенький.

Бувало часто, що приступав [професор] цілком непроханий до незнайомого собі студента, якого бачив на вулиці в подертому сурдуті або взимі в легкій загортці [піджаку], й коротесенько говорив з ним (І. Франко).